Переселенка з Краматорська проводить курси з шиття в Черкасах [ Редагувати ]
Поселитися на новому місці, а потім здобути й нову професію. У Черкасах організували майстерню, де переселенці зможуть опанувати швацьку справу та ще й заробляти на цьому. Ремеслу навчають у гуртожитку для внутрішньо переміщених осіб. Охочих долучитись до такої ініціативи вже кілька десятків. Про свої плани розповіли й нашій знімальній групі.
У невеличкій кімнаті на почесному місці - манекен та маленька швацька машинка. Лідія захопилася шиттям ще в школі. Потім, хоча й змінила фах і стала кухарем, однак машинку - не полишила. Коли виїжджала з рідного Краматорська, забрала з собою і швацьке приладдя. Воно згодом і допомогло не впасти в депресію після вимушеного переселення.
Лідія Рожанська, переселенка:
Треба йти навчатись, ходити на курси, розвиватись, це дуже відволікає, я по собі знаю, я на одні курси пішла, потім на другі, там познайомилась, там поспілкувалась, треба просто не закриватись, не сидіти в кімнаті, а спілкуватись.
Саме з такою метою і вирішили відкрити швацьку кімнату в гуртожитку. Тут нині живе зо пів сотні переселенців і такий проєкт - це спосіб гуртування та спроби власного бізнесу.
Любов Романенко, завідувачка гуртожитку:
Бачила, що багато творчих людей і шили, і пробували, приносили, і їм не було куди себе діти, одна кімната, вони не здружені були. Там купили, там хтось щось віддав, треба підшити, от якби була машинка - і в мене така якась думка виникла.
Щоб облаштувати мінімайстерню, переселенці звернулися по допомогу до благодійників. Ті знайшли фінансування на ремонт кімнати. Допомогли й закупити обладнання. А завдяки співпраці з центром зайнятості - ще й отримали ваучер на професійні курси для ініціаторки ідеї.
Віталій Радченко, регіональний координатор благодійного фонду:
Розвиватись для себе, робити свою справу, навчатись чомусь новому, бо в основі люди, які переміщені зі східної частини держави - там професії специфічні і важко в нас знайти, тому важливо адаптуватись і навчатись нового, це можливість для заробітку й життя.
А це та сама кімната, де тепер всі переселенці можуть навчатися швацької справи. У цьому їм допомагатиме Лідія.
Олена уважно слухає рекомендації щодо шиття. Жінка - родом з Луганщини. Коли почалася російська агресія на Донбасі - переїхала на Харківщину, а вже після повномасштабного вторгнення - у Черкаси. Тут знайшла роботу, але мріє про власну справу і вірить, що ця швацька майстерня для переселенців може перерости у великий бізнес-проєкт.
Олена Комарова, переселенка з Луганщини:
Вивчити ринок, куди, що, як пропонувати свої послуги, може, це будуть замовлення від гуртожитку, ось комендант каже, що треба пошити штори. У групах переселенців в чатах теж бувають повідомлення, скажіть, де підшити, де швачки, тобто, я думаю, там ми теж можемо.
Нині пройти навчання у швацькій майстерні вирішили зо два десятки людей. Утім, проєкт планують розширювати. І згодом зробити цю справу прибутковою.
