На Запорізькому напрямку артилеристи 65 бригади нищать ворога [ Редагувати ]
Артилеристи 65-ї бригади нищать окупантів на Запорізькому напрямку. Роблять це за допомогою самохідних артилерійських установок "Акація" та "Гвоздика". Кажуть техніка, хоч і стара, але ще жодного разу не схибила. Як працюють наші гармаші та що їм потрібно для роботи - розкажемо далі.
Жарко, жарко, літо, що ж робить, працюємо.
Втім спекотно тут не через погоду. Артилеристи 65-ї бригади, які працюють на Запорізькому напрямку, готують до роботи свою помічницю - самохідну артустановку.
Часу на підготовку обмаль. Бійці отримали від побратимів потрібні координати й тепер мають швидко відпрацювати по ворожому міномету.
Влучно ліквідовувати ворожі цілі або прикривати нашу піхоту гармашам допомагає самохідна артилерійська установка "Акація". Машина стара, але проста у керуванні та доволі надійна, кажуть бійці.
Павло, заряджальник 65-ї окремої механізованої бригади ЗСУ:
Уже як би приловчились, все нормально, навестися правильно, там все ввести, потім там зарядитися теж, що ще таке, навіть не знаю, що сказати....
152-й калібр дозволяє вражати техніку окупантів та їхні укріплення. А ще відбивати штурми. Втім бойова робота - це лише частина важкої буденної праці, запевняють воїни 65-ї.
Позивний "Прайм", старший офіцер батареї 65-ї окремої механізованої бригади ЗСУ:
Сам постріл, сама робота, якби кінцева бойова, це не більше 20% роботи, яка має бути виконана, тому що вся основна робота, вона виконується до, це і підготовка снарядів, це підготовка машини,
На Запорізькому напрямку 65-та бригада працює понад два роки. За цей час цивільні будівельники, айтівці та різнороби вже стали досвідченими воїнами та згуртувались в одну велику артилерійську родину.
Артем, командир гармати 65-ї окремої механізованої бригади ЗСУ:
Ми вже з ким одразу з перших днів, хто трохи згодом до нас прийшов, все добре. Колектив не може бути розлагоджений, якщо ми всі сюди прийшли одну роботу робити.
Роман у бригаді з перших днів великої війни. Пішов добровольцем.
Роман, старший навідник 65-ї окремої механізованої бригади ЗСУ:
Чекати, поки вони прийдуть до тебе, це ж не варіант, не привід. Особовий складу потрібен мотивований, який буде тут, а не якого зловили на вулиці й сюди притягнули силою, з нього толку тут не буде ніякого.
Втім потрібні не лише міцні й вмотивовані люди, а й боєприпаси. Бо що більше снарядів, тим більше окупантів можуть знищити.
Позивний "Прайм", старший офіцер батареї 65 окремої механізованої бригади ЗСУ:
Ми не даємо їм закріпитись, не даємо їм підвезти БК, не даємо підвезти техніку, вражаємо їх техніку, відповідно під обстрілом не порухаєшся, відповідно є можливість нашій піхоті зайти, є можливість, в першу чергу, зберегти життя наших людей.
А це командир вже іншої гармати з позивним "Хірург". Свій бойовий досвід він здобував ще в АТО. Каже, тоді й вподобав для себе артилерію. Нині він разом з побратимами працює на самохідній артустановці "Гвоздика".
Позивний "Хірург", командир гармати 65 окремої механізованої бригади ЗСУ:
Вона старша за мене на 10-15 років. - Вона надійна? - Вона надійна, але треба постійно дивитися за нею, обслуговування, чистка, мені це дуже подобається, я відчуваю себе, як у своєму болоті.
Бійці 65-ї бригади розповідають: ворог не полишає спроб просунутися на Запорізькому напрямку. Окупанти пруть і живою силою, і за допомогою техніки. І безперервно гатять по наших позиціях.
Позивний "Князь", командир батареї 65-ї окремої механізованої бригади ЗСУ:
Артилерією, б'ють касетними боєприпасами, "Урагани", "Смерчі" б'ють. В основниму обстріл зі ствольної артилерії, ствольної й РСЗВ. Воює регулярна армія російська. Ніяких тут чмобіків не має, недавно ми бачили темнокожого солдата.
Та найбільше дошкуляють ворожі безпілотники, які постійно нишпорять у небі.
Позивний "Збруч", старший офіцер батареї 65-ї окремої механізованої бригади ЗСУ:
Велика кількість їхніх розвідувальних дронів у повітрі, які можна сказати, висять над нами постійно, якщо погода сприяє.
Втім наші захисники мужньо тримають оборону. Напруження після боїв воїни 65-ї знімають буденною майже хатньою роботою та короткими розмовами з найріднішими. Кажуть, саме думки про дім та майбутню зустріч з близькими й надають сил.
