У Києві попрощалися з загиблою на війні парамедикинею Іриною Цибух [ Редагувати ]
У Києві попрощалися з загиблою на війні 25-річною парамедикинею "Госпітальєрів" Іриною Цибух. Дівчина загинула на фронті під час ротації на Харківському напрямку. До свого дня народження - 1 червня - Ірина не дожила кілька днів. Сьогодні у центрі столиці провести медика, волонтерку, журналістку зібралися сотні людей. Даніїл Снісар теж був серед присутніх.
Вона змінила мікрофон на військовий стрій і рушила на Донбас рятувати поранених. Парамедикиня Ірина Цибух з позивним "Чека" до повномасштабного вторгнення працювала журналісткою, реалізовувала освітні проєкти у віддалених селах Донеччини й Луганщини. У лютому 2022 долучилася до добровольчого батальйону "Госпітальєри", де зайняла позицію старшої екіпажу. 29 травня 2024 року під час ротації на Харківському напрямку парамедикиня загинула.
Володимир Зеленський, Президент України:
Мої співчуття усім побратимам та друзям, усім близьким Ірини, кожному, хто її знав і кожному, кого вона надихала - боротись заради України й здобувати результати для України. Дуже важливо, щоб її справи й зусилля усіх наших полеглих були продовжені.
Так у цілковитій тиші, схиливши голови, рідні друзі та побратими сьогодні зустрічали героїню біля Михайлівського Собору. Там ченці монастиря відслужили панахиду, у пам'ять за загиблою дівчиною.
Жодного пластику, штучних і живих квітів: "Чека" залишила побажання, як має виглядати церемонія прощання із нею. Замість квітів донати на батальйон та допомога сім'ям загиблих. Одяг - вишиванка або камуфляж.
Після панахиди - жалобною ходою, люди рушили до Майдану Незалежності.
Герої не вмирають! Герої не вмирають!
На рахунку дівчини - десятки врятованих бійців, неодноразово ризикуючи власним життям під час евакуацій. Сама ж вона завжди прагнула вільного життя для Донбасу, у який була дуже закохана, про що неодноразово згадувала в численних інтерв'ю.
Коли я починаю розказувати про Донеччину, як про козацький край - у мене таке відчуття, ніби я частина душі, яка жила тут колись.
Олена Риж, штурмовичка:
В нашому храмі вже є фундамент, який подарували нам наші предки. Зараз ми будуємо, все що вище. І цей храм будується на колонах. Ці колони - це і є такі люди, як Іра. Тобто, Іра - це одна із колон, які вже сформовані. І ця одна колона, якщо її не буде, то не буде всього іншого. Таких людей дуже багато, і Іра - одна із них.
Попрощатися з Іриною на Майдан Незалежності прийшли кілька тисяч людей.
Юрій, брат Ірини Цибух:
Завершу словами з її листа. "Будьте гідними подвигів наших героїв. Не журіться і будьте сміливими!"
Наостанок, присутні заспівали десять патріотичних пісень - так за життя заповідала сама дівчина. Завтра з Іриною прощатимуться у Львові. Поховають героїню на Личаківському кладовищі.
