Виживає один з тисячі: історія пораненого добровольця [ Редагувати ]

- Все добре? - Так, набагато краще, ніж було до поранення. 

Назарій - гранатометник. Важке поранення дістав 15 травня в районі Красномайорська. Ворог щільно накривав мінометним вогнем українських захисників.

Назарій - військовослужбовець:

Я почув удар, впав на землю, заповз у покинуту хату і почав кричати про допомогу. Була дуже велика дірка в животі.

Металеві уламки залетіли під бронежилет. Першу допомогу надали побратими, вони ж не давали хлопцеві втрачати свідомість до евакуації. А її, через масований ворожий обстріл, довелося чекати майже пів дня. Потім пораненого забрали до стабпункту, там зробили дві операції і екстрено направили у Дніпро. Вже тут хірурги буквально витягали бійця з того світу.

Віталій - керівник центру хірургії та трансплантології:

Операції такі досить складні і складні своїми ускладненнями. Тобто видалена селезінка і видалена частина підшлункової залози, тому що був важкий панкреатит - запалення підшлункової залози після поранення. 

У Дніпрі Назарію провели 4 операції. Батьки весь цей час були поруч. Сама родина з Хмельниччини. Назарій - наймолодший син у сім'ї. До повномасштабного вторгнення працював трактористом у Великій Британії. У червні 2022 пішов добровольцем захищати батьківщину.

Назарій - військовослужбовець:

Бачити землю, на якій росла пшениця, кукурудза, а тепер вся в металоломі - не дуже приємні враження. Був у Бахмуті, потім Київський напрямок, потім поїхали на Авдіївський напрямок на початку 2024 року. 

Батьки зрозуміли вибір сина. Як і зараз підтримують його у важкі дні після поранення.

Іван - батько пораненого військового:

От зараз піднімаємо, проходжуємося, він пролежав майже два тижні. Вже буде ходити. Дивлюсь, що йому легше, і мені легше. Як приїхали сюди, то не знали, що робити. 

Любов - матір пораненого військового:

Радію, що він пішов вже на покращення і що його лікарі спасли. 

Назарій - один з тисячі, кому вдається вижити після такого поранення, розповідають медики.

Сергій - головний лікар медзакладу:

Коли дотичний уламок, або куля у підшлунковій залозі, це майже завжди смерть. Але ми бачимо, що чудо прийшло, руками наших хірургів є ще одне життя, яке вдалося врятувати. Зараз вже можна сказати, що Назарія можна відправляти на евакуацію і побажати швидшого одужання і повернення в сім'ю. 

Хлопця вже днями доправлять у медзаклад ближче до дому, але попереду в хлопця ще як мінімум одна операція.

Віталій - керівник центру хірургії та трансплантології:

Буде післяопераційна грижа, тому що ми не зашиваємо черевну порожнину повністю для того, щоб він міг одужати, але потім ми грижу ліквідуємо через кілька місяців, і буде молодий чоловік, буде наш герой, буде наш захисник.

Вже після реабілітації Назарій хоче повернутися до своєї цивільної професії - знову буде аграрієм. Обробляючи українські землі, чекатиме на перемогу.

Перемоги українського народу і ЗСУ.