Виходжують бійців зі всієї України: як працюють медсестри Рівненщини [ Редагувати ]
Люди цієї професії часто залишаються поза кадром. Але вони першими зустрічають своїх пацієнтів і лишаються з ними цілодобово. Наш наступний репортаж з обласного госпіталю ветеранів війни. Цей заклад приймає на реабілітацію важких поранених. Мої колеги поспілкувались з медичними сестрами шпиталю. І за час повномасштабного вторгнення їхня робота дуже змінилася.
- Добрий ранок. - Доброго ранку. - Що там? - Пацієнти температурять, Орельський, Харакос. Антибіотики приймають, температуру збили, на ранок стан стабільний.
Ранок у Наталії Василівни починається не з кави, а з обходу сестринських постів.
Кінчаються ці ліки. Треба виписувати, замовили.
Наталія Федорчук - старша медична сестра Рівненського обласного госпіталю ветеранів війни. У неї в підпорядкуванні більш як сто працівників.
Наталія Федорчук, старша медична сестра:
Моя робота полягає в тому, щоб мені скоригувати роботу медичних сестер, скласти графік навантаження, забезпечити їх медичними матеріалами по догляду за пацієнтами.
А це вже сестринська нарада. На порядку денному - організація роботи медперсоналу.
Оксана Саць, головна медична сестра Рівненського обласного госпіталю ветеранів війни:
Медичні сестри складають свій індивідуальний план догляду за пацієнтами. На одну медичну сестру чергову в стаціонарі, яка чергує, - 25 пацієнтів. Вона з пацієнтом 24 на 7.
Наталія Василівна працює у відділенні фізичної та реабілітаційної медицини. Тут лікуються захисники, які отримали тяжкі поранення на фронті.
Авіанальот був, і артилерія, і танчики. Тоді було всього на кучу нам. Попали конкретно.
Волинянин Андрій - морський піхотинець. Травму хребта отримав торік у переддень Незалежності на Донецькому напрямку. З того часу пересувається на кріслі колісному. На реабілітації вже пів року.
Андрій, військовослужбовець ЗСУ:
Все тут робиться з усмішкою, тут взагалі дуже чудовий колектив, все подобається. Весь час допомагають, що попрошу, що сам не зможу. Але стараюся все сам робити.
Є в цій лікарні й пацієнти, прикуті до ліжка. А з початком повномасштабного вторгнення - робота медсестер тут дещо трансформувалася: обов'язків значно побільшало.
Ірина Доманська, постова медична сестра:
Ми для них як і матір, як медична сестра, коли і доглядальники. Все для пацієнтів, все для хлопців, тому що вони цього варті.
Аби відділення працювало як "годинник", відповідає Наталія Василівна. За нею і забезпечення медичними препаратами всіх пацієнтів. Жоден день не обходиться без візиту до кабінету фармацевта.
- Доброго дня. - Доброго дня. - Наш помічник, мені треба прегабаліну дві упаковки.
У нас є три склади: є таблетки, є розчини і є в іншому складі медичні вироби.
На складах шпиталю нічого не залежуються. Щойно ліки сюди надходять - як їх одразу розбирають по відділеннях.
Давид Шарафмал, фармацевт Рівненського обласного госпіталю ветеранів війни:
Закуповуємо, і багато волонтерів нам привозять, тобто ліками ми забезпечені.
"Затоварилася" і Наталія Василівна. Усе до свого відділення несе сама.
Колеги кажуть, що візьми помічника, а я що не українська жінка? Донесу, аби давали.
Жінка працює у цьому госпіталі понад три десятки років. Зізнається, робота нелегка, відповідальна. Але її не проміняла б на жодну іншу.
Наталія Федорчук, старша медична сестра:
Якби мені сказали зараз вернуться назад і вибрати другу професію, я не бачу ніякої професії, куди б я пішла, ким я могла б працювати. Важко дивиться, якщо молоді хлопці приїжджають, але стаєш робиш - їх треба підтримати.
Підтримати і посмішкою, і словом Наталія Василівна вміє всіх. За це її люблять і поважають колеги.
Ірина Каспришен, завідувач відділення фізичної та реабілітаційної медицини Рівненського обласного госпіталю ветеранів війни:
У неї є така риса - м'яко заставити працювати. Вона вміє знайти спільну мову з кожним: з кожною медсестрою в даному відділенні, і це дуже здорово. Вона завжди з посмішкою, завжди спокійна.
Тож коли у лікарів закінчується робочий день, каже завідувачка відділення, вони спокійно лишають пацієнтів на "сестричок". А вже зранку знову зустрінуть Наталію Василівну - їй першою розкажуть, як минула ніч у пацієнтів їхнього реабілітаційного відділення.
- Медикаментів вистачило? - Так, на сьогодні вимога сформована, отримаємо після п'ятихвилинки. - Ну, добре. Гарного дня Вам.
