Рятують під обстрілами: як працюють поліцейські на Сумщині [ Редагувати ]
Віднедавна у селах та містечках з'явився поліцейський офіцер громади. Правоохоронці нової посади змінили на посту дільничних ще у 2019 році. Але по-справжньому нових викликів, ризиків та вмінь для поліцейських додала велика війна. Особливо у прикордонних громадах, що також стали зоною бойових дій. І цей офіцер, подеколи, - єдиний ланцюг, що з'єднує жителів небезпечних прифронтових територій зі світом. Як справляється зі своїми обов'язками молодий правоохоронець з прикордоння Сумщини - далі у сюжеті.
У нашій громаді, якщо півтора року тому обстрілювалось лише 5 км зона прикордоння, то зараз небезпека може чекати всюди.
День чи ніч - робочий час Євгенія Риндича залежить від обставин. Бо він поліцейський офіцер прикордонної громади.
Євгеній виріс у райцентрі неподалік. І вже майже 7 років працює в поліції. Одночасно й навчався. Своє першочергове завдання визначає чітко:
Євген Риндич, поліцейський офіцер Новослобідської громади:
У різних ситуаціях, які б вони не були, треба виїхати, треба допомогти людям, це в першу чергу, а потім вже розбиратись з ситуацією і працювати далі.
Мирного життя селищ у своїй зоні відповідальності, а їх близько 40, чоловік майже не застав. Призначення отримав незабаром після повномасштабного вторгнення. Одразу знайомився і з мешканцями, і з новими викликами роботи.
Тетяна Миколаївна, жителька села Нова Слобода:
- А щас что же это такое, только висунешся - бух, бабахнуло, страшно. Не в ваших силах, детки, это сделать, но чтоб только мир. - Коли останій раз? - Вот только бросили.
Через Новослобідську громаду на початку великої війни сунули колони російських танків, а після деокупації - почались обстріли.
Багатостраждальна вулиця, мирні мешканці 5 осіб проживали, вночі прилетів "Герань", виїжджали на це місце, але врятувати вже нікого не вдалося, бачите, яка вирва.
Звичайні сільські вулиці перетворюються на території руйнувань, пам'ятки ворожих прильотів. І кожен із них поліцейські документують як докази воєнних злочинів росіян. При цьому самі ризикують потрапити під повторний обстріл:
Євген Риндич, поліцейський офіцер Новослобідської громади:
Тут був приліт РСЗВ, ракета потрапила в будинок культури, пошкодило приватні помешкання, фіксуємо обстріли, допомагаємо людям, намагаємося привозити матеріали.
На одному з останніх прильотів - керовані авіабомби вщент зруйнували сільгосппідприємство.
Євгеній Риндич, поліцейський офіцер Новослобідської громади:
Уламок від авіаційної бомби, отакими бомбами наш ворог руйнує інфраструктуру та цивільні помешкання. Звичайне цивільне господарство, працювали цивільні люди, які вирощували хліб, вирощували пшеницю.
Багато людей виїхали з району подалі. З більш як 5 тисяч населення громади залишилось менше половини. Села на кордоні з росією майже знелюдніли.
- Ну, як, обжилися? - Та обжилися, слава Богу.
Сім'я Ігоря мешкала в одному з таких сіл. Але вирішила не покидати рідних країв. Поліцейський допомагав переселитись родині. Тепер опікується їхнім життям на новому місці.
Ігор, житель Новослобідської громади:
- Пока далеко было, то жили, терпели, а рядышком стало, там соседний дом бомбануло, пришлось нам подальше немного уехать, и тут слышно, но как-то спокойнее. Там остался дом, материн дом, сестры дом, сейчас село пустое, нету ни одного жителя. - Якщо що, ви кажіть про допомогу, може, ми допоможемо, якщо треба якісь будматеріали чи щось. - Нет, пока что так мы сильно не нуждаемся.
Втім, більше сотні людей залишаються жити навіть в нестерпних умовах сірої зони, розповідає голова громади. Поліцейський іноді стає єдиною ланкою сполучення з ними.
Ольга Гаркавенко, голова Новослобідської громади:
Ми всі розуміємо, як важко жити саме в прикордонні, коли і доїзд, і доставка будь-яких товарів дуже небезпечна, тому організовуємось разом, веземо, саме дякуючи, що у нас є такий поліцейський, доставка і гуманітарної допомоги, і будь-яких побажань тих людей, які ліки, чи інші там потреби, доставку організовуємо.
Та для жителів прикордоння візити поліцейського важать куди більше.
Помочь какую-то оказывают, а это уже, знаете, как хорошо, думается, что мы ж не забыты еще. - Ладно, баб Тань. - Мое ж ты родненькое. - Все будет хорошо.
