Врятувала сотні побратимів: історія відважної військової [ Редагувати ]
Сапер, бойовий медик та стрілець. І це все про відважну 20-річну буковинку Марину Крижанівську на псевдо "Янгол". Дівчина з вісімнадцяти років на війні. Уже молодший сержант, і попри свій юний вік, урятувала сотні побратимів. Евакуйовувала поранених з місць, куди інші не наважувались йти. Про відвагу і нескореність українки - у сюжеті Ольги Лучек.
Нам головне дійти до нього, погрузити його.
На цих кадрах 18-річна Марина намагається евакуювати поранених на Авдіївському напрямку. Навколо вибухи та стрілянина.
Я хотіла стати військовою і мріяла про це, це мала бути спочатку військова академія, потім піти служити за контрактом, але в той час, коли почалася війна, я якраз була на роботі, взяла документи в руки і на другий день пішла в центр комплектування.
Спершу Марину Крижанівську без військового досвіду взяли на кухню. 2 місяці там, пригадує, спала лише кілька годин на добу. Згодом перевели в інженерну роту, далі - навчання на сапера. Дівчина зізнається: було нелегко.
Марина, військовослужбовиця:
Серйозно дівчину, ще й у 18 років, ніхто не сприймає, завоювати якусь повагу, довіру у чоловічому колективі дуже важко. Тому я завжди старалася не показувати свою слабкість, якщо хотіла десь там поплакати, ховалася, щоб вони не знали, поплакала і вже виходила з посмішкою.
За рік служби Марина стала бойовим медиком. Урятувала сотні воїнів, тому й дістала від них позивний "Янгол".
Марина, військовослужбовиця:
У мене є три ВОЗа, і з кожним ВОЗом це були навчання, іспити складала чудово, як мені казали, що я дуже розумна і чемна.
Нині Марина вже молодший сержант. За плечима - бої на Харківщині, а також на Бахмутському та Авдіївському напрямках. Найважче, зізнається, втрачати побратимів.
Марина, військовослужбовиця:
Коли ти виносиш свого побратима, з яким ти умовно спілкувався 2 години тому, через дві години тобі по рації передають, що він 200, і його потрібно виносити. Крайні три тижні на Бахмуті, коли почалися дуже масивні штурми орків, вони штурмували всі наші позиції, у нас тоді почалися колосальні дуже великі втрати.
Дівчина згадує бої на Бахмутському напрямку. Якось прозвучав виклик забрати двох поранених. Ще не дійшовши до бійців, по рації почула: один із них - загинув.
Марина, військовослужбовиця:
Як тільки ми висунулись, ми пройшли півтора кілометра вже до позиції, вийшли по рації, з КСП передають, там один трьохсотий, один двохсотий. Ми йшли до позиції із думками, хто ж там. Йога, Бундес. Йога одружився недавно, пройшов тиждень після одруження, Бундес - у нього народилася донька і не розумієш. Ми прийшли на позиції. Йога лежав трьохсотий. Весь в крові.
Евакуація тривала довгих 6 годин.
Марина, військовослужбовиця:
Я всю дорогу, поки його виносили, я йшла і казала Отче наш, молилася, щоб він вижив, я коли передала по рації, що евакуація успішна, але якось так і хочеш радіти, але не можеш, бо знесилений.
Та одразу потому Марина вирушила по загиблого побратима.
Марина, військовослужбовиця:
Було страшно, але розуміння того, що рідним треба щось поховати, воно взяло верх. Його потрібно винести. Він не даремно загинув, у нас багато хлопців залишилося на позиціях, яких ми не могли забрати, які рахуються безвісти зниклими, але ми знаємо, що вони померли, а тут є можливість забрати людину, то я, чесно кажучи, радію, що ми його забрали, а він не залишився там.
Вибухи навкруги, "Янгол" рухалася вперед. Ніч, болото, знесиленість.
Марина, військовослужбовиця:
Ти робиш один крок, тебе три назад вертає, ти падаєш, це знесилення. Води ми з собою не взяли, це була наша найбільша помилка, всі хотіли пити, зневоднення пішло, це втома. Але через силу, через біль, ми винесли Бундеса.
Чутки про Марину ширилися по обидва боки фронту. Про неї писали навіть деякі зет-пропагандисти.
Марина, військовослужбовиця:
Неприємні речі, хоч це фейки, я розумію, але для мене це не приємно було читати про себе таке. Але потім це все почали переводити в жарти, в смішечки. Оцей заголовок статті: "в Харьковской области появилась душегубка".
Нині дівчина на реабілітації. Переконана: доки країна в біді - підтримувати її повинен кожен.
Марина, військовослужбовиця:
Кожен донат, кожна допомога вона дуже важлива для військових, також потрібні ротації, хлопців, які майже вже три роки на передку, їх потрібно змінювати.
Після реабілітації Марина знову повернеться на передову. Планує стати офіцером, а після закінчення війни мріє створити власну сім'ю та народити сина й доньку.
