Біженці за кордоном: історія 23-річної українки, що ризикнула відкрити власний бізнес у Лондоні [ Редагувати ]
Наступна наша історія про 23-річну українку, яка ризикнула відкрити власний бізнес у Лондоні. Розповідає моя колега Світлана Чернецька.
Це туристичний район Лондона Ковент-Гарден. Саме тут українська дівчина Ліза відкрила своє перше кафе. На цьому постері так і розповідає: приїхала до Британії нещодавно, втекла від війни. І таким чином хоче віддячити країні, яка її прийняла
Ось таким - рожевим, з великою кількістю квітів, 23-річна Ліза Татарина уявляла своє кафе у Києві. Воно мало бути на її улюбленій Контрактовій площі.
Єлизавета Татарина, власниця кафе у Лондоні:
Я вже навіть почала шукати приміщення, де буде моє майбутнє кафе, я створила рецепти, а потім почалася війна, і я забоялася відкривати під час війни.
До минулої осені дівчина залишалася в Україні. Сподівалася дочекатися перемоги. Та врешті не витримала і поїхала до Лондона.
Єлизавета Татарина, власниця кафе у Лондоні:
Я почала прокидатися з такими думками - о, я жива, а завтра я буду жива? Тобто треба бути ментально сильним і стабільним, щоб жити під час війни в Україні. Я просто стоячи аплодую людям, які продовжують жити в Києві, я не змогла.
Без діла дівчина сидіти не звикла. Вона змалку любила готувати десерти. А в Києві робила випічку на замовлення. Тож вирішила втілити свою українську мрію в Лондоні. Без жодного досвіду в чужій країні вона взялася відкрити кафе. Відповіді на всі питання шукала в інтернеті.
Єлизавета Татарина, власниця кафе у Лондоні:
Гугл: як відкрити кафе в Лондоні? Там перше: написати бізнес-план. Я: як написати бізнес-план, тобто отак було, потім там знайти приміщення, я така, де знайти приміщення, ок, знайшла приміщення, які треба дозволи, як отримати той дозвіл, просто гугл вирішує все. Відкривати кафе в Лондоні в три рази дорожче, ніж в Києві, в мене таких грошей не було, але, оскільки я вже говорила про інвестиції, планувала відкриватися в Києві, тобто я просто допродала, допітчила ідею відкриватися в Лондоні на підвищення капіталу, інвестицій для кафе.
Весь декор та навіть ремонт тут зроблений Лізою власноруч. Вона і стіни фарбувала, і плитку клала, знову ж таки, з допомогою інтернету.
Самі це все вимивали, тут була кебаба, це треба було цей жир, цей бруд весь вимести, відмити. Жахливо.
Вся команда кафе - втікачки від війни. Навіть зробили спеціальне попередження для клієнтів: не судити їх строго, бо англійську досі вивчають.
Марія Борисевич, бариста:
Дякуючи нашим відвідувачам, які не зважаючи на те, що ми не маємо досконалої англійської, все одно пробують нам пояснити, говорити, питають: як ми, воно йде краще, це як практика.
На стінах, окрім карти України - картини української художниці. На прилавку - букет бавовни. А в меню скоро має з'явитися вино з-під Херсону та з Одеси.
Єлизавета Татарина, власниця кафе у Лондоні:
Мені дуже цікаво показувати українську культуру, бо, наприклад, український чай карпатський - це просто наш бестселер. До нас приходять прямо британці пити український карпатський чай. І це круто.
Також Ліза збирається підлаштуватися під смаки британців.
Єлизавета Татарина, власниця кафе у Лондоні:
Вони дуже люблять моркву, наприклад, керрот кейк. І хочеться зробити щось для них, але не такий типовий керрот кейк, до якого вони звикли, бо я його не люблю, а шось мусове, можливо, з якимись пряними травами, щось цікаве.
Сама Ліза - веганка, тож у випічці не використовує яєць. А ще її десерти без глютену, тобто без пшеничної муки та без білого цукру. Такі заклади - велика рідкість навіть у Лондоні.
Корі Меріл, туристка зі США:
Я хвора целіакією, тому мені потрібно шукати лише безглютенові продукти постійно. Отже, я шукала безглютенові пекарні у цьому районі й побачила цю, вона виглядала так мило, що мені не терпиться спробувати. Також я побачила, що це українське кафе, і мені захотілося підтримати його.
Ліза зізнається, що якби знала, наскільки важко почати власний бізнес в чужій країні - ніколи б не наважилася. Але точно ні про що не шкодує.
Єлизавета Татарина, власниця кафе у Лондоні:
В мене зараз стоїть ціль відкрити друге рожеве кафе на Контрактовій площі, я таки відкрию, я просто так не відступаюсь, після закінчення війни я приїжджаю в Київ.