Історичні паралелі: як боронять Одесу зараз і 80 років тому [ Редагувати ]
Саме тут відбулися перші найжорстокіші бої з окупантами, а потім тривали кілька років.
Як боронять Одесу зараз і як боронили місто 80 років тому? Наш Андрій Анастасов поспілкувався з безпосередніми учасниками тієї війни та істориками, тож його матеріал далі.
Житель Одещини, учасник Другої світової Дідім Берніков показує ордени. Їх кілька десятків, але найдорожчі для нього - Медаль за бойові заслуги та Медаль за Перемогу над Німеччиною.
А это - Орден Богдана Хмельницкого я получил за то, что я воевал в составе Первого Украинского фронта.
На фронт його відправили просто зі шкільної лави. Вісімнадцятирічний хлопець опинився у мотострілецькому батальйоні, був бронебійником. Тоді йшов сорок третій рік, запеклі бої з німецькими загарбниками точилися саме в Україні. Під час звільнення міста Коростень Дідім Берніков був поранений.
Дідім Берніков, учасник Другої світової війни:
Обстановка, как говорится, холмистая, мы на поле боя, передовая, немцы ведут наступление, мы обороняемся. Это примерно сто километров на северо-запад от Киева, в боях я был ранен в правую руку.
Бачивши, що відбувалося тоді на власні очі, фронтовик дуже дивується, коли чує, що наразі точаться суперечки навколо ролі України у Другій світовій. На його думку, внесок українців у перемогу - беззаперечний.
Історики ж кажуть: сама постановка питання про незначний внесок України у перемогу - абсурдна. Адже суто територіально наша країна стала буфером, відбиваючи атаки ворога влітку сорок першого.
Без Украины, по всей вероятности, та же бомбардировочная авиация нацистской Германии просто бы с первого же дня повела активные массовые бомбёжки того же города Москва!
Із заходу на схід та навпаки: два рази війна пройшла українською територією, спопеляючи все навколо: міста, села, життя та долі мільйонів людей. Саме тут відбулися перші найжорстокіші бої з окупантами, а потім тривали кілька років. Київ, Одеса, Житомир, Запоріжжя, Корсунь-Шевченківський - усі гарячі точки складно перерахувати.
Василь Прокоф'єв, старший науковий співробітник Одеського історико-краєзнавчого музею:
Я уже не говорю о многострадальной истории того же города ХАРЬКОВА, который несколько раз переходил в течение сорок первого, сорок второго и сорок третьего годов из рук в руки! ЕСЛИ БЫ бои не происходили на территории Украины - ожесточёнейшие бои - то германский план блиц-крик, набирая большую скорость, наверное был бы выполнен на большее количество процентов, нежели это было выполнено в реальности!
І це вже не кажучи про масштабний та славетний партизанський рух в Україні, якій складався з місцевого населення. Саме на цей незламний спротив простих українців нацисти відповідали найлютішими каральними заходами.
Василь Прокоф'єв, старший науковий співробітник Одеського історико-краєзнавчого музею:
Ну, помимо этого - оккупация: начиная с тысяча девятьсот сорок первого года, а некоторых случаях - до тысяча девятьсот сорок четвертого года. здесь не проходила мирно! Мирное население всячески уничтожалось, я уже не говорю, что оккупационные войска со стороны нацисткой Германии занимались так называемым еврейским вопросом.
Також не можна не згадати українців-героїв Другої світової. Іван Кожедуб, Сидір Ковпак, Олексій Федоров - всіх в одному сюжеті не перерахуєш. В Одесі, наприклад, сьогодні згадують ім'я Олександра Маринеско, який народився та виріс в цьому місті. Свій подвиг він здійснив у сорок п'ятому. Маринеско - командир підводного човна - потопив німецький лайнер "Вільгельм Густлофф", на якому знаходились екіпажі ворожих субмарин.
Євген Лівшиць, голова Асоціації моряків-підводників ім. О. Маринеско:
И, конечно, когда погибли вот эти девять тысяч подводников немецких - подводные лодки остались без экипажей! Этим была прекращена подводная война на Балтике и Атлантике! О чём можно говорить? Такой-сякой Маринеско иногда нарушал дисциплину, прочее, но это был командир, который выполнял свою задачу с честью, с доблестью и геройством!
Що стосується загальних людських втрат України, то після Другої світової, вони шокували увесь світ. За різними підрахунками, внаслідок німецько-фашистської агресій у період з сорок першого по сорок п'ятий роки загинуло від восьми до чотирнадцяти мільйонів українців.
