У Запоріжжі колишній водолаз рятувальної станції став популярним відеоблогером [ Редагувати ]
Його пристрасть - старенькі "Жигулі". Про цю легенду колишнього радянського автопрому Андрій Лунін відзняв сотні відеоблогів.
"Их никто не смотрел, но нам было это интересно. В первую очередь нам", - розповідає Андрій Лунін, відеоблогер.
Шалену популярність 34-річний чоловік здобув несподівано. Ось після цієї відеорозповіді про тюнінговану "шестірку".
Простий ролик прославив Андрія на всю Україну за лічені години, каже його товариш по проекту. Перегляди в інтернеті почали стрімко зростати.
"Дома мы сидели, я помню. И он набирал там тысячи - буквально там за 5 минут, 10 минут. И оно все тысячами росло, росло, росло, росло!", - пригадує Рустам Таран, товариш Андрія.
Перед тим як узяти камеру до рук, Андрій був водолазом. Працював на рятувальній станції. Та через тяжку хворобу був змушений залишити роботу. І ось уже чотири роки знайомить своїх глядачів з ретро-автомобілями радянських часів. Розповідає, як їх ремонтують, реставрують та чим живуть власники таких автівок. Та сьогодні, каже, зіткнувся в деякими "труднощами".
"Просто уже нет машин в городе, которые еще можно снять. Их просто очень мало осталось. Сейчас уже приходится ездить в другие города", - пояснює Андрій Лунін, відеоблогер.
Дніпро, Харків, Херсон. Географія його розповідей зростає разом з підписниками. На сьогодні їх в Андрія більш ніж 130 тисяч. Через таку популярність його "ютуб"-канал навіть зламали російські хакери. Аби потім вигідно продати. Проте минулося. Повернути вкрадене допомогли самі ж підписники каналу. Серед яких, каже блогер, є й такі, що називають його - неробою та дармоїдом.
"По началу - очень обижало и я думал: ну как, я вроде плохого ничего не снимаю. Но, наверное, уже по истечению какого-то времени я просто к этому привык. Я уже понял, что таких людей очень много и они в любом случае будут", - говорить Андрій Лунін, відеоблогер.
На запитання: що робитиме, коли познайомить своїх глядачів з усіма можливими ретро-автівками, Андрій каже - почне знімати історії про людей. Та їхні долі.